|
|
|
|
|
Вітчизняне законодавство гарантує інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для реалізації своїх індивідуальних здібностей в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та забезпечує створення необхідних умов, які дають їм можливість вести повноцінний спосіб життя. Будьяка дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом (стаття 1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 р. № 875XII (далі – Закон про захист інвалідів)).
Обов’язок роботодавців надавати роботу інвалідам передбачено статтею 172 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). Крім того, працевлаштування інвалідів є обов’язком роботодавців відповідно до статті 12 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.92 р. № 2694XII та статті 18 Закону про захист інвалідів. При цьому остання стаття зобов’язує роботодавців створювати для працевлаштування інвалідів робочі місця (в тому числі спеціальні робочі місця), забезпечувати для них такі умови праці, які б відповідали вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавати інші соціальноекономічні гарантії, передбачені законодавством.
Атестація робочого місця інваліда
У разі, якщо працівник став інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, підбір та обладнання для нього робочого місця є обов’язком переважно того підприємства, де настала інвалідність такого працівника. При цьому повинні братися до уваги побажання інваліда, його професіоналізм та обов’язково враховуватися рекомендації МСЕК.